Дзеленьча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = Дзеленькати. Зміев. у. Новомоск. у.

Дикту́ра, -ри, ж. 1) Диктовка. Прокаже в диктуру дещицю. Ном. Од видавця І. 2) Вата, положенная въ чернильницу, чтобы не разливались чернила. Чорнила просить. Навіть «диктурою» не відмовишся. Щоб не розливалось чорнило, дітвора напиха бавовни в каламар і вже робить пером, що видушить, наче б і вмочив. Отсе й єсть «диктура». Св. Л. 164.

Кламцати, -цаю, -єш, гл. = клацати. Між двома дубами кламцає баба зубами. Ном., стр. 300, № 360.

Лиза́ти, -жу́, -жеш, [p]одн. в.[/p] лизну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Лизать, лизнуть. Собаки лизали рани його. Єв. Л. XVI. 21. Дано тобі кісточку: хоч лижи, хоч на далі бережи. Ном. № 12146. лизати губи (собі). Облизываться въ предвкушеніи чего-либо пріятнаго или въ желаніи его получить. Стриба Рябко, вертить хвостом, неначе помелом, і знай дурненький скалить зуби та лиже губи: «Уже ж бач», дума він... «Мабуть сам пан звелів оддать Рябку печене і що зосталося варене». Г.-Арт. Въ переносномъ смыслѣ — хотѣть чего-либо пріятнаго, но еще не имѣть возможности получить. У Макаровскаго описывается на свадьбѣ красивый парубокъ, лихой танцоръ, всѣхъ удивившій своей ловкостью: «Що за удаль, що за сила!» парубки казали, і дівчата тишкувались і губки лизали. Мкр. Н. 30. лизати губи до ко́го. За кѣмъ ухаживать, зариться на кого. Лизав до молодої губки, буркотав як голуб до голубки. К. МБ. X. 3. лиза́ти гу́би (кому́). Надоѣдать съ поцѣлуями. Не тоді мені лижи губи, як солодкі, тоді мені лижи, як гіркі. Ном. № 2315. лиза́ти халя́ву, чо́боти (кому́). Пресмыкаться предъ кѣмъ, унижаться. У Ірода таки самого і у порогу й за порогом стояли ликтори. А царь лизав у ликтора халяву. Шевч. 637. лизнув шилом патоки. Ничего не получилъ, ничего не достигъ. Ном. № 1814. бодай тебе чорт лизнув! Чортъ бы тебя взялъ! Оттут тебе лизне і чорт! Котл. Ен. як віл лизнув! Исчезло. Ном. № 1894. Нехай тебе лизень лизне. Cм. лизень. не дам тобі й лизнути! И попробовать не дамъ. Не діждеш, щоб я тобі й лизнути дав! Ні, сам поїм усе. Кв.

Плямистий, -а, -е. 1) Покрытый пятнами. 2) Маркій. Біла, сукня плямиста.

Погиркати, -каю, -єш, гл. = погарикати.

Позаночувати, -чую, -єш, гл. Замѣтить, сдѣлать замѣтки, записать (во множествѣ). Позбірав докупи, що позаночувано у себе в шпарґалах. Ном. Передм. II.

Позатруювати, -руюю, -єш, гл. Заразить (многихъ). Ми не знали, що в їх короста, та й давали їм цебра, так вони й нас позатруювали: на всіх чисто короста напала. Черниг. у.

Роскурити, -ся. Cм. роскурювати, -ся.

Тільце, -ця, с. Ум. отъ тіло.