Беґоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Мычать, блеять.
Дззз! меж., выражающее жужжаніе.
Ділни́к, -ка́, м. Дѣлецъ. Ділника і діло боїться.
Зоряшний, -а, -е. = зоряний. Ач яка зоряшна ніч! Хоч голки збірнії.
Кров, -ви, ж. Кровь. Довго, довго кров степами текла-червоніла. Стали бідні невольники на собі кров забачати. Дума. Не пий води — кров нападе. Кров видно напала. Треба завтра щепія покликати — хай кине кров.
3) — св. івана. Раст. = іванок. Ум. крівця, кро́вка. З пальця мизинця кровка канула.
Пуща, -щі, ж. Дремучій лѣсъ, лѣсная чаща. Не схотів він із жінкою жити, пішов же він по пущах блудити. Ото ж раз поїхав князь на полювання да, й одбивсь у пущі од своєї челяді..
Радощ, -щі чаще во мн. ч. радощі, -щів. Радость. Ой привіз же він три радощі в двір: першую радощ — зелений жупан, другую радощ — золотий пояс, третюю радощ — боброву шапку. Аж три пари на радощах кумів назбірали.
Сестріниця, -ці, ж. Племянница, дочь сестры.
Усочок, -чка, м. Ум. отъ ус.
Череп, -па, м.
1) Черепъ. Вимовляю з голови, з черепа. До мізку череп розбиває.
2) Большой черепокъ.
