Відправляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відправити, -влю, -виш, гл. 1) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Тяжко, тяжко мені тебе з дому одправляти. Одправила-сь чесних хлопцей, та чекай донині: тепер підеш за такого, котрий пасе свині. 2) Разсчитывать, удалять (служащихъ). 3) Отправлять, отправить, отбывать, отбыть. Ой він пішов до ляшеньків служби відправляти. 4) Совершать, совершить богослужебный обрядъ. Одправив отець Яків утреню. Заховав дід бабу і похорон одправив. Похорон одправляти.
Гребелю́к, -ка, м. пт. = Берегуля.
Забу́дько, -ка, м. Забывчивый человѣкъ. Який же з тебе забудько, хлопче.
Зві́ку нар. Съ отриц. не при глаголѣ. Никогда. Зроду-звіку козак не був і не буде катом.
Кичера, -ри, ж. Гора, покрытая лѣсомъ, кромѣ вершины. Ум. ки́чірка.
Лепе́хуватий, -а, -е. 1) = лемішкуватий. 2) Широколистый? Ой густий очерет да й лепехуватий.
Мозольо́ваний и мозольовий, -а, -е. Заработанный тяжелымъ трудомъ. Щирая праця мозольованая.
Ричка, -ки, ж. Коровница, скотница. З дійницей ричка виступала.
Течія, -чії, ж.
1) Теченіе.
2) Потокъ. Маленька течія снує поміж очеретом. Ум. течійка.
Четверняк, -ку, м. Сортъ рога (у гребенщиковъ).
