Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пихнути

Пихнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ пихкати. Дай люльку, я разів зо три пихну. Лебед. у. Захотілось... птичі люлечки пихнути. Ном. № 9302.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 155.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПИХНУТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПИХНУТИ"
Бурмистерський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный бургомистру.
Зда́тний, -а, -е. 1) Способный. На хитрощі дівчата здатні. Котл. Ен. VI. 75. До чого здатний Петро? Камен. у. 2) Годный, пригодный. Ми його приймили у своє село, бо він нам здатний: коваль, бачите, добрий з його. Камен. у. Мені ці халяви не здатні, бо малі. Каменецк. у.
Мачка́тий, -а, -е. О дождѣ: мелкій? Мачкатий дощ. Шух. І. 212.
Мі́стище, -ща, с. Дѣтскій послѣдъ, младенческое мѣсто, placenta. Вх. Зн. 36.
Панотченько, -ка, м. Ум. отъ панотець.
Пирій, -рію́, м. Раст. = перій.
Подовж нар. = подовш. Пішла бідна вдова подовж улонькою. КС. 1884. І. 32.
Порошити, -шу́, -шиш, гл. 1) Пылить. 2) О снѣгѣ: сыпаться. Сніг порошить.
Приорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. приора́тися, -рю́ся, -ре́шся, гл. Допахивать, допахать до какого либо мѣста. Приорався Семен до межі, до бору. Чуб. V. 404.
Утічка, -ки, ж. 1) = утік. 2) Шовъ, гдѣ доски сбиты загвідками. Мнж. 177. 3) у́тічка. Вставка (въ деревянный брусъ и пр.). Міусск. окр.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПИХНУТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.