Відбувати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбути, -буду, -деш, гл. 1) Отбывать, отбыть, исполнять, исполнить (повинность), отрабатывать, отработать. Проханий кусок горло дере, бо тяжко його відбути. Як заробив, так і відбудеш.
Віщо мѣст. Винит. падежъ отъ що, употр. послѣ предлога. За віщо, на віщо. Завелися, як той казав: багатий на багатство, а убогий — бо' на й за віщо.
Ліногу́з, -за, м. Лѣнтяй.
Набли́зити, -ся. Cм. Наближа́ти, наближа́тися.
Неповороткий, -а́, -е́ Неудобный для пользованія по своей большой величинѣ, громоздкости и пр. Вила неповороткі; бо дуже довгі й товсті.
Отой, ота, оте, мѣст. Вотъ тотъ. Побила мене ота чужа нива та позичений серп.
Пухкий, -а́, -е́ 1) Рыхлый, мягкій (о хлѣбѣ, землѣ). Пухкий хліб удався. Пухка паляниця, — хоч губами їж. Земля пухка.
3) Мягкій, нѣжный. Пухкі овчини.
Салдатня, -ні, ж. соб. Солдаты. Ото скільки салдатні.
Страшити, -шу́, -ши́ш, гл. Пугать. Коли страшиш, сам не бійся.
Хворшт, -та, м. Доска въ 1 1/2 вершка толщины.
