Власність, -ности, ж. Собственность. Листи Шевченка тепер уже сталися власністю всеї рідкої землі, всеї слав'янщини.
Годний, -а, -е. 1) Почтенный, достойный, уважаемый, хорошій. Четверту доньку видала вже за дударчика, за годного, тверезого капельмайстерчика. Товаришу наш годний та славний. 2) Достойный, стоитъ. Добре само ся хвалить, а злоє похвали не годно. Наживши крівавим потом копійку, поспішав, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки. Не плач, янгеляточко моє! сліз твоїх вона не годна. 3) Согласный. Я за тобов іти годна.
Драгу́н, -на, м. Драгунъ. Чому рано не була? — Боялася драгуна.
Зва́дник, -ка, м. Спорщикъ, забіяка.
Зяти, зя́ю, -єш, гл. = зяяти.
Карабин, -ну, м. Карабинъ, короткое ружье. Ой той же то козак Зарвай а він бистрого ока: ой як затопив із карабина, вивернув Шамрай бока. Ум. караби́нок. В руках карабинок, на плечах кишкетик, на плечах кишкетик, при боку багнетик.
Качальце, -ця, с. Свертокъ, напр., лентъ.
Насічи, -чу, -че́ш, гл. = насікти.
Проломитися, -млю́ся, -мишся, гл. Проломиться.
Титарювати, -рюю, -єш, гл. Быть церковнымъ старостой. Мій дядько тоді титарював.
