правиця
Правиця, -ці, ж. 1) Десница, правая рука. Без Ніженського полку, як без руки-правиці. Станьте ви, праведники, по правиці, а ви, грішники, по лівиці. 2) Немятая, ровная солома. Принеси мені на устілки правиці. Ум. правичка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 399.
Том 3, ст. 399.