Відправа, -ви, ж.
1) Богослуженіе, служеніе. Кончилась відправа, вона (панночка) пішла з церкви. Попи добилися копійки і за одправи принялись. відправу правити, чинити. Служить (въ церкви). Почали велику одправу правити. Сліпий старець чинить у дому Божому одправу.
2) Отпускъ. Козак молоденький о відправу просить: «пусти ж мене, пане, звідси на Волиня».
З'єґо́вдуватися, -дуюся, -єшся, гл. Стираться.
Злобствувати, -вую, -єш, гл. = злобувати. Злобствує на мене.
Капурис, -са, м. Конецъ. Говорится о евреяхъ, когда они умираютъ. От Мошкові й капурис.
Осолодуватий, -а, -е. Сладковатый. Ця горілка осолодувата.
Плакати, -чу, -чеш, гл. Плакать.
Прохарчувати, -чую, -єш, гл. Прокормить. На свої гроші і зодягну, і прохарчую себе й жінку.
Радця, -ці, м. Совѣтникъ. Еге ж, панове радці, — добре було б.
Соловеєчко, -ка, м. Ум. отъ соловей.
Упадь, -ді, ж. Падежъ. Упадь на коні.