Гвіздок, -дка, м.
1) Гвоздь.
2) = гак 2. Ум. гвіздочок.
Гу́бка, -ки, ж. 1) Ум. отъ губа. Коли гроші кажуть, то всі мусять губки постулювати. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. 2) Древесный грибъ, трутнякъ. Polyporus. Під пеньком губка. Пережженный трутнякъ даютъ собакамъ, заболѣвшимъ водобоязнью. Отсюда пословица объ упорномъ, не обращающемъ ни на что вниманій человѣкѣ. Хоч йому губки дай, а він усе своє. Разсердившись, говорятъ надоѣдливому просителю. Гу́бки, т. е. дам тобі́ гу́бки. 3) Труть. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Нема ні кресала, ні губки. 4) Въ основѣ для полотна, находящейся еще на сновальницѣ: то количество нитокъ, которое протянуто между двумя вертикальными сторонами въ одномъ мѣстѣ — отъ колышка до колышка. Употребляется какъ мѣра полотна: Одинадцять губок полотна було. Цілу губку я уткала. 5) «Полотнище шерстяной ткани, составляющее одну половину запаски, которая сшивается изъ двухъ губок». 6) — водяна́. Раст. Spongia fluviatilis. L.
За́в'Язок, -вку, м. Почка растенія.
Зобува, -ви, ж. Обувь.
Нововірний, -а, -е. Относящійся къ новому ученію. Нововірні оповідання про світ широкий, про науку правди.
Розсвінути, -не, гл. безл. Разсвѣсть, наступить разсвѣту. Так рано встала, що аж на порозі розсвінуло.
Роспростати, -ся. Cм. роспростувати, -ся.
Скриволіти, -лію, -єш, гл. = скривіти. Отак, так танець где, по кривому скриволіє.
Табачницин, -на, -не. Принадлежащій табачниці.
Хирячка, -ки, ж. Болѣзнь. Хирячка напала Катрю, треба лічити.
