Вечоряти, -ря́ю, -єш, гл. = вечоріти. Уже вечор вечоряє.
Відзимки, -ків, м. мн. Исходъ зимы, время послѣ зимы, когда еще возвращаются зимнія явленія.
Жере́бчик, -ка, м. Ум. отъ жеребець.
Льохови́ця, -ці, ж. Яма; чаще: волчья яма, западня для поимки волковъ. У цій Барвінщині чисто якісь льоховиці.
Передзижчати, -чу́, -чи́ш, гл. Пережужжать.
Перестраждати, -даю, -єш, гл. Перестрадать. Одним одна душею усе перестраждає, усе перетерпить.
Прочувати, -ва́ю, -єш, сов. в. прочути, -чую, -єш, гл. 1) Узнавать, узнать по слухамъ, услышать, провѣдать. Скажи мені, що по світу йдучи, прочував. Прочули про його недолю приятелі його. Він про тебе вже прочув, що ти вернувся. 2) Чувствовать, почувствовать, предчувствовать. Прочуває непевну правду доразу. Затріпоталось серденько, лихо прочувало. Вже я довіжуюся, прочуваю, добродію мій! Якесь хороше та веселе діло маємо.
Розборливий, -а, -е. Понимающій, разсудительный. Я жінка не розборлива, та й то розумію.
Цукрівка, -ки, ж. Раст. Bellis perennis.
Чтити, чту, чтиш, гл.
1) = шанувати 1. Та мене не чти, а святі икони почти.
2) Величать. Як тепер тя звати, як тепер тя чтити.
