Гнутися, гнуся, гнешся, гл. 1) Гнуться, сгибаться. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться. Їсть так, аж ніс гнеться, — съ жадностью ѣстъ. 2) Переносно: покоряться. Ярема гнувся, бо не знав, не знав сіромаха, що виросли крила. 3) Увиливать, не желать сдѣлать. Не гнися, сваточку, не гнися: єсть у тебе на кошарі ягниця, — поведи на торжок та продай а нам горілочки розгадай! Довго мабуть гнувся — не давав?
Дядю́сь, -ся, м. Ум. отъ дядя.
Лала меж.? Лала, лала! мате била та вигнала з хати.
Лахмання, -ня, с. Тряпье, рубище. Заберу своє лахмання та й подамся геть із хутора.
Насі́нник, -ка, м. 1) Плодъ, оставленный на сѣмена. 2) Дерево, оставленное при порубкѣ лѣса.
Нездолящий, -а, -е. Слабосильный. Їй матері жаль кидати, що тика вона дуже нездоляща.
Нелюдяність, -ности, ж. = нелюдськість.
Опуша, -ші, ж. Раст. репейникъ, лопухъ.
Плюхнути, -ну, -неш, гл. 1) = хлюпнути. Cм. плюхкати. 2) Садясь, опуститься сразу, какъ бы упасть. Плюхнула в крісло, аж її підкинуло.
Прохання, -ня, с. Просьба. На моє прохання.... одгукнулись.
