Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поначиняти

Поначиняти, -ня́ю, -єш, гл. Начинить, нафаршировать, набить (во множествѣ). Ковбаси вже поначиняла. Богодух. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 310.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНАЧИНЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНАЧИНЯТИ"
Безлюдник, -ка, м. Отшельникъ. К. МХ. 17.
Габовий, -а, -е. Сдѣланный изъ бѣлаго сукна габи. Рукавичейки габові. Гол. II. 119.
Го́стик, -ка, м. Ум. отъ гість.
Жури́ця, -ці, ж. = жура, журба. Вх. Зн. 17.
Запуза́тіти, -тію, -єш, гл. 1) Отростить брюшко. Скілько не їж, то не забагатієш, а запузатієш. Мнж. 165. 2) Забеременѣть.
Необорність, -ности, ж. Непреодолимость.
Одукований, -а, -е. Обученный, воспитанный. Та й що та панночка одукована робитиме в моїй мужицькій хаті. Шевч. (О. 1862. VI. 9).
Пімстити, -ся, -щу, -ся, -стиш, -ся, гл. Отомстить. Пімстив свою кару. Ез. V. 28.
Польовка, -ки, ж. = полювання. Вх. Уг. 261.
Пригнатися, -женуся, -не́шся, гл. Прибѣжать, примчаться. Пан, що було в його духу, пригнався. МВ. (О. 1862. III. 70). Пригнавсь Данило... «Не втечеш!» крикнув. МВ. І. 158.з волами. Придти, пригнавъ воловъ. Бодай воли живі були, а плуг поламався, щоб мій милий із волами додому пригнався. Мет. 6.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОНАЧИНЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.