Волосник, -ка, м.
	1) = волос 2. 
	2) Раст. Geranium sanguineum L.                         
                        
                                                
                          
	Дові́дуватися, -дуюся, -єшся, сов. в. дові́датися, -даюся, -єшся, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнавать, разузнать.  Ой питається, довідується від батька.  Піди ти до тієї хати та довідайся, хто там живе.  Тепер же я довідалась, яке мені горе. Довідавшись, що довгий час нездужає, рече.  2) — до чо́го. Навѣдываться, навѣдаться, приходить, придти, узнавать, узнать.  Тілько ік Спасу там, чи що, довідується до меду, аж йому пчоли наносили ще менше.  3) Навѣдываться, навѣдаться, навѣщать, навѣстить. До сусід я не вчащаю і до мене одна Катря частіш довідується.  А довідаюсь до Химки — чи жива вона? 
                        
                        
                                                
                          
	Дя́бель, -бля, м. = дявіл. Ти його медом масти, а він дяблем воня. 
                        
                        
                                                
                          
	Затужи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) Затужить, загоревать, затосковать. Затужила дівчина за мною.  2) Заплакать горестно съ причитаньями. Як же заридає Катря, як затужить!  Въ болѣе тѣсномъ значеніи: заплакать надъ мертвымъ, произнося обычныя въ этомъ случаѣ причитанія. Умер козак та й лежить, та й нікому затужить. 
                        
                        
                                                
                          Книш, -ша́, м.
	1) Родъ хлѣба съ завороченными внутрь краями и смазаннаго свинымъ саломъ или коноплянымъ масломъ.  Повна піч паляниць, посередині книш.  У гуцуловъ въ книш кладется смѣсь изъ варенаго картофеля, овечьяго сыру, смѣшаннаго съ петрушкою, чеснокомъ и пр., а сверху масло или солонина. 
	2) Пренебрежительное прозвище священниковъ и дьячковъ.
	3) Камковый верхъ мѣховой шапки галицкаго міщанина, выдающійся надъ опушкой въ формѣ книша. 
	4) мн. Родъ вышивокъ на рубахѣ.  Ум. книшик.                        
                        
                                                
                          
	Люди́ний, -а, -е.  = людинячий. Знайшов у полі ногу — дрібнесеньку — та й думаю: чи людиная се нога? Чи з людей ся нога? 
                        
                        
                                                
                          Перекликати, -ка́ю, -єш, сов. в. перекликати, -каю, -єш, и -чу, -чеш, гл. Перезивать, перезвать. Молодая дівчинонька усіх хлопців перекликала.  І все таки рідню свою я до себе перекликаю.  Як уже всіх перекличе, то дівчата співають.                         
                        
                                                
                          Поросплюскувати, -кую, -єш, гл. = пороспліскувати 1.                        
                        
                                                
                          Прикмечувати, -чую, -єш, гл. = прикмечати. Прикмечує жид, а мовчить.                         
                        
                                                
                          Реготно	нар. = регітно. А мені так реготно з його, що туди вліз, а назад не вилізе.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          