Є́дність, -ности, ж. Единство, единеніе. Кожен сам про собе дбає. Немає єдности.
Забіга́йло, -ла, м. Льстецъ, заискивающій человѣкъ.
Зата́ювати, -та́юю, -єш, сов. в. затаї́ти, -таю́, -ї́ш, гл. Скрывать, скрыть, утаивать, утаить, притаить. Породила Діва сина, хтіла затаїть. І дух від ляку затаїв. Затаївши дух, пильно на неї дивився.
Обвисати, -саю, -є́ш, сов. в. обвиснути, -ну, -неш, гл. Повиснуть. Сидів горобець на вишні, в його крильця обвисли. Повна рожа на тину обвисла.
Почухати, -хаю, -єш, гл. Почесать (зудящее мѣсто). Біда з ними, — каже, почухавши потилицю.
Прислон, -ну, м.
1) Мѣсто, гдѣ лежитъ покойникъ въ домѣ.
2) Горный обрывъ.
Рибалчин, -на, -не. Принадлежащій, свойственный рыбаку. Рибалчина хата.
Скрутій, -тія, м. = скрутель.
Танечниця, -ці, ж. Танцорка. Лядаякій танечниці і фартух на заваді.
Хата, -ти, ж. Домъ, изба, хижина. Моя хата з краю, я нічого не знаю. Чи се тая удівонька, що на розі хата? різана хата. Хата, сложенная изъ бревенъ, перерѣзанныхъ по длинѣ надвое. хата без штані́в. Не имѣющая сѣней. Въ Подоліи хатою называютъ иногда могилу, а домъ тогда куріне́м. Хати наші на цвинтарі, а вас просю до куріня. Отсюда вѣроятно: тут тобі́ й хата! Тутъ тебѣ и смерть, тутъ тебѣ и конецъ. дядькова хата. Тюрьма. А шо ж мені буде, як ударю таку паню по вуху? То ще доведеться жити у «дядьковій хаті». держатися хати. Cм. держатися. Ум. хатка, хатонька. хаточка. Хатки біленькі виглядають. Хаточки поховались у біленькі садки.