Бучавіти, -вію, -єш, гл. Твердѣть, сохнуть (о кожахъ).
Опилок, -лка, м. = обаполок.
Поклик, -ку, м. Зовъ, кличъ; воззваніе. Мертве нехотя устає на чарівницький поклик з домовини.
Поросколочувати, -чую, -єш, гл. Разболтать (жидкости).
Прихилятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. прихили́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Наклоняться, наклониться, склониться, преклониться. Ой дуб до калини прихиляється. Ой єсть у саду криниченька нова.... прихилюся та й нап'юся. — до кого. Найти у кого расположеніе, любовь, пріютъ, пріютиться. До кого ж я, молодая, до кого ж я прихилюсь? Прихилюся я до тебе, сину, на старість, а ти доглянеш стару недужу матір. 2) Чувствовать, почувствовать къ кому расположеніе, склонность. Княгівна хутко до його прихилилась. Поки світу сонця, не прихиляться братами люде до погонця. 3) — до чого. Склоняться, склониться къ чему, дѣлаться, сдѣлаться сторонникомъ какого либо дѣла. Князь Василь.... прихиляється до нашої козацької справи.
Свавільно нар. Своевольно.
Удушшя, -шя, с. Удушье.
Уковзувати, -зую, -єш, сов. в. уко́взати, -заю, -єш, гл. Скользя, катаясь по льду, дѣлать, сдѣлать его скользкимъ. Хлопці тут усе ковзаються, та так уковзали, що мабуть таки я не пройду не впавши.
Худорба, -би, ж. 1) Худоба. 2) Худое животное. 3) Бѣдность, нищета. 4) соб.: бѣдняки. Не завидуй худорбі — доведе Бог тобі.
Щибати, -ба́ю, -єш, гл. = лоптати.
