Загаласува́ти, су́ю, -єш, гл. Закричать, завопить.
Заповіда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. запові́сти, -вім, -віси́, гл. Завѣщать. Вміраючи, заповідала причепити її (хустку) тобі, як будуть її ховати.
Звичайне́нький, -а, -е. , звичайне́нько, нар. Ум. отъ звичайний, звичайно.
Лоскови́тий, -а, -е. Боящійся щекотки. Не лоскочи мене! — Який ти лосковитий, — зараз уже й боїшся.
Насторошувати, -шую, -єш, сов. в. насторо́шити, -шу, -шиш, гл. = насторочувати. Маруся так уші й насторошила, щоб чути все, ща будуть говорити. (Кіт) уші насторошив.
Нікуди 1 нар. Некуда. Наставляй ширше, а то, бач. нікуди сипать.
Порошина, -ни, ж. 1) Порошина. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацькая слава. 2) Пылинка. Я вийму порошину тобі з ока. Ум. порошинка.
Проралити, -лю, -лиш, гл. Пропахать ралом.
Череп'яний, -а, -е. 1) О гончарныхъ издѣліяхъ: глиняный. Зайчик череп'яний. Глечик череп'яний. 2) Черепичный. Крізь череп'яну стелю спустили його.
Шварок, -рку, м. У сапожниковъ: кусокъ камня употребляемый для приглаживанія каблука.
