Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

помолити

Помолити, -лю, -лиш, гл. Заставить (ребенка) молиться Богу, говоря ему молитву, которую ребенокъ повторяетъ. Ти, старий, хоч би дитину Богу помолив. Золотонош. у. А я скажу татові, що ти мене Богу не помолив. Харьк. и Екат. г.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 299.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОМОЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОМОЛИТИ"
Віспарь, -ря, м. Оспопрививатель. Полт. г. Екат. г.
Жиру́ха 1, -хи, ж. Шалунья.
Обібрати, -ся. Cм. оббірати, -ся.
Опилок, -лка, м. = обаполок. Каменецк. у.
Перечистка, -ки, ж. Дощечка, которой бьютъ пеньку, очищая отъ кострики. Сумск. у.
Повозне, -ного, с. Пошлина съ воза.
Понароджувати, -джую, -єш, гл. Народить (многихъ).
Похрумчати, -мчу, -тиш, гл. = похрумтіти.
Ужити, -ся. Cм. уживати, -ся.
Хутірський, -а, -е. Относящійся къ хутору, живущій на хуторі. Хутірська Одарка. Ном. № 14180.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОМОЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.