Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поледовиця

Поледовиця, -ці, ж. = поледиця. Вх. Уг. 249.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 282.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛЕДОВИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛЕДОВИЦЯ"
Брукувати, -ку́ю, -єш, гл. Мостить камнемъ (улицу). Желех.
Засті́лок, -лку, м. Постель. Вх. Лем. 417.
Кітлярчин, -а, -е. Принадлежащій женѣ мѣдника. О. 1862. IV. 18.. Cм. кітлярка.
Креніль, -ля, м. Бабка (игральная кость). Шейк. Слов. 15.
Повипилювати, -люю, -єш, гл. Выпилить (во множествѣ).
Погубити, -блю́, -биш, гл. 1) Растерять. Заплакали запорожці, коней погубивши. Чуб. V. 940. 2) Cм. погубляти.
Понадсихати, -хаємо, -єте, гл. Подсохнуть (во множествѣ).
Роспитися Cм. роспиватися.
Спокута, -ти, ж. Покаяніе.
Хорт, -та, м. = хірт. Тогді троянці всі з хортами зібрались їхать за зайцями. Котл. Ен. IV. 41. Коні сідлайте, хорти скликайте да поїдемо в чис'тее поле. Лукаш. 90. Ум. хортик. Чуб. V. 840. Ув. хорти́ще.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛЕДОВИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.