Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поліг

Поліг, -логу, м. 1) Низменное мѣсто у рѣки. 2) = покіс. Шух. І. 170.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 284.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛІГ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛІГ"
Бровище, -ща, с. ув. отъ брова. Левиц. І. 441.
Гре́че нар. = Ґрече. Маркев. 104.
Занездорові́ти, -ві́ю, -єш, гл. занедужати. Вх. Зн. 19.
Колісча, -чати, с. = колісце. Костантиногр. у. Ум. колісчатко.
Коршов, -ва и коршо́вик, -ка, м. Родъ посуды. Вх. Лем. 427. П'є викис за столиком, мірят собі коршовиком. Гол. І. 86. Cм. корчів.
Коситень, -тня, ж. Раст. а) Косатикъ, Iris. Вх. Пч. I. 10. Шух. І. 20. б) Aerus calamus. Шух. І. 21.
Нечутно нар. Неслышно.
Облічити, -чу́, -чиш, гл. Счесть, сосчитать. Облічив усе добро.
Паламарівна, -ни, ж. Дочь пономаря.
Ткати, тчу, тчеш, гл. Ткать. Вона плахти ткала. Ном. № 2541. Спішку, спішку! побіжи під ткацьку стрішку, там тчуть і прядуть, мені починок дадуть. Ном. № 10274.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛІГ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.