Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полівка

Полівка, -ки, ж. 1) Ум. отъ полова. Манить так, як горобця на полівку. Ном. № 3098. 2) Равнина, поле. То став же брат старший та середульший на полівку ізбігати, на степи високі, на великі дороги росхіднії. АД. І. 116.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 284.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛІВКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛІВКА"
Грозе́нце, -ця, с. Ум. отъ грозно.
Замача́ти, -ча́ю, -єш, гл. Омочить. Тонку спідниченьку дуже замачала. Гол. І. 64.
Їстик, -ка, м. Палочка съ желѣзнымъ наконечникомъ для очистки плуга отъ прилипшей земли. Козелец. у. Рудч. Ск. І. 170. Чуб. VII. 399. КС. 1883. IX. 223.
Люди́ний, -а, -е. = людинячий. Знайшов у полі ногу — дрібнесеньку — та й думаю: чи людиная се нога? Чи з людей ся нога? Сосниц. у.
Насліддя, -дя, с. Наслѣдіе. Таке лукавому насліддя. К. Іов. 45.
Опит, -ту, м. Разспросъ, опросъ. Прил. у. опита взя́ти. Разспрашивая, разузнать, разспросить. Ой заплакала мати ідучи до хати, що че можна за сина й опита узяти. Чуб. V. 1043.
Пацірник, -ка, м. Раст. a) Althaea officinalis. Вх. Уг. 257. б)дикий. Malva silvestris. Вх. Уг. 257.
Пірник, -ка, м. Пряникъ. Дітворі малій п'ятаччя, пірники й мандрики. Мкр. Н. 24.
Постій, -тою, м. Постой. Прийшли у ту слободу, де вона жила, салдати на постій. Кв. Біднили нас постоями (ляхи). К. Досв. 115.
Уконатися, -наюся, -єшся, гл. Умориться, устать. На то Біг темну ніч дав, жеби челядь спочивали, бо ся в полі укопала. Гол. І. 84.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛІВКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.