Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

плутати

Плутати, -таю, -єш, гл. 1) Путать. 2) Путать, сбивчиво разсказывать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 198.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЛУТАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЛУТАТИ"
Безсудниця, -ці, ж. Беззаконница? К. Дз. 98.
Вітистий, -а, -е. Вѣтвистый. Желех.
Дя́тлів, -лова, -ве. Принадлежащій дятлу.
Зага́ювання, -ня, с. Замедленіе, задержка.
Заметуша́ти, -ша́ю, -єш, гл. Замять. Писарь гроші громадські узяв, та як громада пристала, він горілки поставив, да так діло й заметушав. Кіевск. у.
Заступо́чок, -чка, м. Ум. отъ заступ.
Зв'ягли́вий, -а, -е. Любящій лаять. Зв'ягливого не бійся, а кусливого. Ном. № 7256.
Набіля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Намекать. Так мені набіляла, аж не вимовляла.
Одх.. Cм. отъ відхамаркати до відхтітися.
Проїсть, -ти, ж. Обжорство. Оця бо ще мені дітвора! як почне той хліб святий джвакати, — справді, наче проїсть напала. Екатер. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПЛУТАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.