Загурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Загремѣть, застучать, затрещать, почти то-же, что и загуркотіти 2; иногда просто зашумѣть сильно. Зашумить садок, стемніє світ і загурчить дощ об землю. 2) Упасть, скатиться съ шумомъ, стукомъ, а иногда и просто упасть съ высоты. Так він і загурчав з кручі!
Кикати, -каю, -єш, гл. Куковать. Ой кикала зозуленька.
Ло́вний, -а, -е. = лівний.
Мра́зниця, -ці, ж. Топкое, болотистое мѣсто въ лѣсу.
Наверзти́ся, -зу́ся, -зе́шся, гл. Представиться, привидѣться, попасться. Як наверзеться на очі, то й куплю.
Напиша́тися, -ша́юся, -єшся, гл. 1) Вдоволь поважничать. 2) Накрасоваться, покрасоваться вдоволь.
Полаз, -зу, м. Каждый изъ случающихся въ филипповскій постъ праздниковъ.
Почесний, почестний, -а, -е. 1) Почтенный, уважаемый. Титарівна-Немерівна почестного роду. Вік чоловік почесний. 2) Почетный. почесний хліб. Хлѣбъ, съ которымъ приходять старости сватать дѣвушку. Тільки й знає почесний хліб старостам вертати. почесна (чарка?) — угощеніе водкой въ нѣкоторые моменты свадебнаго обряда. Дружба наливає чарку горівки і кличе на почесну. Тут то саме у Тараса коровай ділили; за вечерею бояре дружечок гулили; подавали їм почесну, а сами ковтали.
Убризькатися, -каюся, -єшся, гл. Обрызгаться.
Уважати, -жа́ю, -єш, сов. в. уважити, -жу, -жиш, гл. 1) Принимать, принять во вниманіе, обращать, обратить вниманіе, смотрѣть, взирать. Ой, мати, мати, серце не вважав, — кого раз полюбить, з тим помірає. Вони на сльози не вважали. Не вважайте, люде добрі, що я швець: говоріть зо мною, як з простим. Вважайте, що чуєте. Чи добра кобила? — Вважайте сами. 2) — за кого, що. Считать кѣмъ, чѣмъ, принять за кого, что. Ми тебе за святого вважаємо. Дума, що дурень його вважає за чорта. 3) Полатать, думать, подумать. То їхав чоловік волами і питав у них: «А що, волики, як уважаєте, де будемо ночувати?
