Заутері́ти, -ріє, гл. безл. Разсвѣсть. Так вже заутеріло, як ми увійшли у хату.
Золотий 2, -то́го, м. = злот. Купи мені, моя мати, за копійку голку, за чотирі золотії червоного шовку. 304.
Мизеря́ка, -ки, ж. Мелкія вещи? Хламъ? Бере сакви, висипає з них мизеряку, знаходить гроші в торбинці.
Місни́й, -а́, -е́ = міцний. Та й місне сукно.
Накарбува́ти, -бу́ю, -єш, гл. 1) Нарѣзать, насѣчь, сдѣлать насѣчки на чемъ. Накарбував мов пугою по воді. 2) — на ко́му. Записать нарѣзками на комъ-либо долгъ. На тобі... більш накарбовано, ніж у тебе волосся на голові.
Ненуж сз. = ніж. Лучче хліб їсти з водою, ненуж буханець з бідою.
Обдержини, -жин, ж. мн. Счесываемая съ овчины шерсть. Моток напрядений з обдержин.
Оливець, -вця́, м. Карандашъ. Нарисував я оливцем стяту козацьку чубату голову.
Попогарикати, -каю, -єш, гл. Побранить, поворчать, дѣлая кому-либо внушенія. Попогарикає було ще, поки зберуться.
Сполятися, -ля́юся, -єшся, гл. Вступать въ компанію, въ товарищество. Як почали жиди та ляхи з паном Хмельницьким споляться, щоб пополам пива наварити.
