Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

плихяти

Плихяти, -хаю, -єш, гл. Висѣть, развѣваться; порхать. Угор.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 196.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЛИХЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЛИХЯТИ"
Вербунковий, -а, -е. Къ вербованію относящійся. Желех.
Верштаб, -бу, м. У овчинниковъ: снарядъ въ видѣ стоящаго одного или двухъ параллельно поставленныхъ шестовъ съ перекладинами, употребляемый для навѣшиванія овчины при ея обработкѣ. Вас. 153. Сумск. у.
Затіни́ти Cм. затіняти.
Ми́ччу нар. Нараспѣвъ (говорить). Мнж. 185.
Обертак, -ка, м. = обертас 2. Вх. Зн. 42.
Опеньгатися, -гаюся, -єшся, гл. Шутливо: Жениться. Знайшов таку, що й опеньгався. Св. Л. 275.
Підгороддя, -дя, с. = підгородня.
Помісити, -шу́, -сиш, гл. 1) Помѣсить нѣкоторое время. 2) Смѣсить (тѣсто, глину — во множествѣ).
Попромивати, -ва́ю, -єш, гл. Промыть (во множествѣ).
Розсучий, -а, -е. Болѣе чѣмъ сучий. От розсучого сина! (брань). Рудч. Ск. II. 76.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПЛИХЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.