Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

плюйко

Плюйко, -ка, м. Любящій плевать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 198.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЛЮЙКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЛЮЙКО"
Ар'я́н, -на, м. Кислое козье молоко. Кубан. О. 1862. Кух. V. 36.
Бреніти, -ню́, -ни́ш, гл. = бриніти. Гол. ІІІ. 313.
Волочба, -би, ж. Боронованіе. Ананьев. у.
Голобля, -лі, ж. Оглобля. Не по коню, та по голоблях. Ном. № 2818. Cм. оглобля.
Заборони́ти, -ся. Cм. заборони́ти, -ся.
Карабинок, -нка, м. Ум. отъ карабин.
Попритулювати, -люю, -єш, попритулюватися, -люємося, -єтеся, гл. = попритуляти, -ся. (Хати) позлазили вниз, поховались між купами каміння, попритулювались до провалин. Левиц. ПЙО. І. 474.
Прилокшити, -шу́, -ши́ш, гл. Прибить, избить. Прилокшили його добре. Чуб. II. 117.
Пронурити, -рю, -риш, гл. Погрузиться въ воду. Гн. І. 31.
Сувора, -ри, ж. Суровая рѣчь, внушеніе. Послухай старечої сувори. МВ. І. 30.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПЛЮЙКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.