Діама́нтовий, -а, -е. Алмазный.
Дохожда́ти, -да́ю, -єш, гл. = дохожати. До отця, до матки дохождати.
Загомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Заговорить. Ой цюкнув раз перший — вона зашуміла, ой цюкнув раз другий, та й загомоніла. А ні поспитати, а ні загомоніти до неї. Иногда употребляется въ смыслѣ: прикрикнуть, строго и съ укоромъ заговорить съ кѣмъ. Батько аж загомонів тогді на його: «Та чи довго ти гави тут ловитимеш?» Въ прилож. къ толпѣ, значитъ: загалдѣть. То тихо було, а то як загомоніла вся громада, — такого крику!
Зогнити, -нию́, -ниєш, гл. Сгнить. Учора жив, а сьогодня зогнив.
Казінка, -ки, ж.? Колись у дяків і... в школах, кара школярам за казінку, що не вміли штиха і д. — і така була...
Посходити, -димо, -дите, гл.
1) Сойти (внизъ) (о многихъ). Посходили з гори.
3) Взойти (во множествѣ) (о растеніяхъ). Так рідко посходив (часник), наче нечистий кіллям потикав.
4) Уйти (о многихъ). А тут і дітей нема: як на те ж посходили з хати. Посходили із світу й патріоти.
2) Взойти (на высоту) (о многихъ). Посходять було на ту могилу, балакають... усяких співають пісень.
Потайно нар. = потай. Наняв рибалку, щоб його перевіз потайно на сей бік.
Створитель, -ля, м. Создатель, творець.
Хропка, -ки, ж. Въ выраж.: хро́пки дати. Умереть (грубое выраженіе). А тут горе! Син на 1-ій неділі хропки дав. Взяв та й умер.
Шпити, шпитіти, гл. = шпати.
