Балабошити, -шу, -шиш, гл. Болтать, говорить. Та це діти у нас так балабошать, а чи воно такечки, — хто ж його зна.
Волочити, -чу, -чиш, гл.
1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Копиці волочив.
2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать.
3) Бороновать (послѣ посѣва). Посіяв і волочить. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити.
Гицельство, -ства, с. Занятіе истребленіемъ собакъ.
Дзво́ничок, -чка, м. Ум. отъ дзвоник.
Замі́ристий, -а, -е. ? Звичаї, паничу, запорожців були дуже чудні і заміристі, бо народ був з біса хитрий і спритний.
Паморока, -ки, ж.
1) Туманъ. Паморока упала.
2) памороки забити = запаморочити. Так мені памороки забила оця товкотня, що не тямлю, куди йти.
Посхоплювати, -люю, -єш, гл. Схватить (во множествѣ).
Примітливий, -а, -е. Внимательный, все перенимающій и усваивающій. Примітлива дівчина, — усе в хазяйстві перейма.
Спрягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. спрягти́ся, -жу́ся, -же́шся, гл.
1) Спрягаться, запрягать, запречь вмѣстѣ, напр. воловъ для пахоты. Як у кого нема на плуг волів, то спрягається з ким. Було в нас два воли, — спряжуться з сусідом
2) Соединяться, соединиться. Був собі котик та півник, да спряглися жить.
Стрільчик, -ка, м. Ум. отъ стрілець.
