Вітер, -тру, м. 1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер вів, калина не спів. Із вітром могила в степу розмовляє. на вітер підняти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ. Не виїхав козаченько за білії хати, як довелось дівчиноньку на вітер підняти. пішло з вітром, за вітром. Пропало, пошло прахомъ. вітер має. Уже нѣтъ. шукай вітра в полі! Напрасно будешь искать, не найдешь. іди по три вітри. Ступав къ чорту. жене, як дідько вітри. Летить, какъ бѣшеный. Ум. вітрець, вітречко, вітрик, вітронько. 2) = ятір.
Героїти, -рою, -їш, гл. Вдохновлять геройскими чувствами. Любов к отчизні де героїть, там сила вража не устоїть.
Настремець, -мця, м. Наслѣдникъ.
Перекидки нар. Кувыркомъ.
Поперепивати, -ва́ю, -єш, гл. То-же, что и перепити, но во множествѣ.
Порозливатися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Разлиться (во множествѣ). Річки широко порозливалися.
Пропрясти, -пряду, -де́ш, гл. Пропрясть извѣстное время.
Росхристя, -ті, об. Ходящій съ открытой грудью.
Торбинуватий, -а, -е. Мѣшкообразный. Торбинуватий горох.
Угасати, -са́ю, -єш, сов. в. угаснути, -сну, -неш, гл. Угасать, угаснуть. А із вечера та до півночі та свічечка не вгасала. Огонь не вгасає.
