Аче́й, нар. Авось, можетъ быть. Струни мої, струни золотії, заграйте мні стиха, ачей козак нетяжище позабуде лиха. Вийди, вийди, дівчинонько, вранці по водицю, ачей же я надивлюся на плахту-дрібницю.
Вижахати, -хаю, -єш, гл. Прогнать страхомъ. Віл усе лягав, то ми як підсипали під його жару, то ви жахали — тепер уже годі лягати.
Воложити, -жу, -жиш, гл.
1) Дѣлать влажнымъ.
2) Колотить, трепать. Доти їх (панів києм) воложив, аж поки.... Всі надо мною як завиють (собаки), давай воложити гуртом!
Гарцьовий, -а, -е. Вмѣщающій въ себѣ гарнець. Гарцьове відерко.
Дійни́к, -ку́, м. 1) = Дойняк. 2) = Дійниця.
Закі́пчитися, -чуся, -тишся, гл. Окончить работать.
Крапати, -паю, -єш, гл. Брызгать, капать. Дощик крапле.
Поганський, -а, -е. Языческій. Поганське божество. Гей ви, жидове, поганські синове! Нащо то ви великий бунт, тревоги зривали? Зачали збиткувати над христіянами поганські народи.
Поцвірготати, -чу́, -чеш, гл. = поцвірчати.
Хроб, -ба, м. = робак = хробак 1. Стерво точили обридливі хроби.
