Говоруха, -хи, ж. 1) Многорѣчивая женщина, говорунья. 2) м. Говорунъ. Дрансес був дивний говоруха. Ум. говорушка, говорушечка. Дівчино пташиночко, щебетушечко! Співай мені, кажи мені, говорушечко.
Затруби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Затрубить. Тепер, дівчино, затруби собі в кулак. Та як затрубить та в роговцю. 2) Завыть. Не затрубить так пес, як вовк. За козаком всі звіри затрубили.
Знудитися, -джу́ся, -дишся, гл. Затосковать. Як би була поїхала, то знудилася б. Тяжко ж мені на серденьку, трохи ся не знуджу. Знудившися життям своїм мертвецьким, жадали ми у вирви полетіти.
Отчизна, -ни, ж.
1) = батьківщина. Кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки й левади.
2) Отечество, отчизна, родина. Хоч би ти... для отчизни кинувсь із мосту в воду, то й я за тобою.
Повимережувати, -жую, -єш, гл. Сдѣлать ажурныя вышивки. У сорочок і рукава, і ляхівки повишивані та повимережувані.
Повтішатися, -шаємося, -єтеся, гл. Порадоваться (о многихъ). Вірно любилися, да й не побралися, тілько вороженьки да повтішалися.
Понакрадати, -да́ю, -єш, гл. Накрасть (во множествѣ). На ярмарку понакрадають, а тоді й кажуть, що понакуповували.
Понатоплюватися, -люємося, -єтеся, гл.
1) Натопиться (во множ.). Понатоплювалися хати.
2) Натопиться (во множ. — о жирѣ, салѣ). Гляньте, скільки смальцю з гусей понатоплювалося.
Примовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. примовити, -влю, -виш, гл. 1) = приказувати, приказати 1. Старий грає, примовляє. Десь ти мене, моя мати, в барвінку купала, купаючи, примовляла, щоб долі не мала. 2) = примовлятися, примовитися. Тут і я примовила. Люде говорять, — кожне примовляло. 3) Говорить, сказать знахарскій заговоръ. Баба пристріти змовляє і до матки примовляє.
Уницький, -а, -е. = уніяцький.
