Вичитувати, -тую, -єш, сов. в. вичитати, -таю, -єш, гл. 1) Читать, прочесть. Ходив прохати дяка псалтирю вичитувать. І ще багацько.... звідтіль (з книги) він вичитував. 2) Произносить, произнести при чтеніи. Як його вичитувать треба? 3) Выговаривать, выговорить. Ну, що як би їй оце почт вичитувати, як вона знущалася над нами?
Докопа́ти, -ся. Cм. докопувати, -ся.
Знімчитися, -чуся, -чишся, гл. Онѣмечиться.
Муля́р, -ра́, м. 1) Каменщикъ. Муляр додому, а мур додолу. 2) = маляр. Треба мені, друг мій, муляра нанять, твоє біле личенько та й намалювать.
Надзюри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Натечь струйкою. Діжка тече, — глянь, скільки подзюрило.
Пала́нка, -ки, ж. 1) Небольшое укрѣпленіе, обнесенное частоколомъ. 2) У запорожцевъ: полковое укрѣпленіе, мѣсто пребыванія полковника съ другими должностными лицами полка, а также и округъ полковой. Ходімо у паланку до військового судді, — нехай він нас розсудить. 3) Печь въ косарскомъ таборѣ.
Примазати, -ся. Cм. примазувати, -ся.
Приспів, -ву, м. Припѣвъ.
Уґвинчувати, -чую, -єш, сов. в. уґвинти́ти, -нчу, -нтиш, гл. Ввинчивать, ввинтить.
Уцілок нар. Цѣликомъ. Сього осокора росколювати не годиться, — його як би вцілок куди взяти.
