Відморити Cм. відпорювати.
Засмути́ти, -ся. Cм. засмучати, -ся.
Зустрічний, -а, -е. Встрѣчный. А зустрічний каже: як же ми розійдемось, коли місточок узенький?
Навспі́л нар. 1) Пополамъ. Посіяли поле навспіл з сусідом. 2) Насквозь. Ця пляма навспіл сукна пройшла.
Недолюдок, -дка, м. Недостойный имени человѣка. Схаменіться, недолюдки, діти юродиві.
Нетяга, -ги, м. Бобыль, бѣдняга. Чи нема де якого нетяги? На козаку, бідному нетязі три сиром'язі, опанчина рогозовая, поясина хмеловая. На козаку, бідному нетязі, сап'янці — видні п'яти й пальці, де ступить — босої ноги слід пише. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має; вона дощем покрита, а вітром на славу козацьку підбита. Ум. нетяженька. Нетяго, нетяго, нетяженько моя! де заслужчина твоя? Ув. нетяжище. Струни мої, струни золотії! заграйте мні стиха, ачей козак нетяжище позабуде лиха.
Обличчя, -чя, с. Лицо. Прийняв він (янголь) на себе обличчя цара. На обличчя був препоганий.
Похлібити, -блю, -биш, гл. Поддерживать кого, потянуть руку за кѣмъ. Я похлібив за ним.
Розсолода, -ди, об. Неповоротливый, неуклюжій человѣкъ. Ич який розсолода!
Свистіти, -щу, -стиш и -щеш, гл. Свистать, свистѣть. Лях як їсти хоче, то свище. В очах мигтить, а в голові свистить. Що в первому садочку соловейки свищуть. Вітер виє звірюкою, свистить попід стріхами.