Вата́г, -га, м. 1) = ватажок. Виходило з зеленого гаю сорок чоловік розбою, попереду ватаг молоденький на воронім коню. Він за ватага в заброді разом був три годи. 2) Старшій надь пастухами. Ватаг — найстарший в полонині (при пастьбѣ скота); він порядкує там усім: людьми, маржиною, молоком.
Випаскудити, -джу, -диш, гл. Изгадить, загадить.
Натужити, -жу, -жиш, гл. Напрягать, натягивать.
Ониж нар. = аж.
Пізьма, -ми, ж. Гнѣвъ.
Покреплювати, -люю, -єш, гл. = покріпляти. Дух козацький покреплює самими щілками.
Прорідкуватий, -а, -е. Рѣдковатый.
Стрюкуватий, стрючкуватий, -а, -е. = стручкуватий. Стрючкувата вовна.
Харкати, -каю, -єш, гл. Харкать. Зачав плювати та харкати. Стогнали, харкали....
Шкодувати, -ду́ю, -єш, гл.
1) Жалѣть. Усі його.... шкодують. Так шкодував я за тією куркою, що лис ухопив.
2) Вредить, причинять вредъ. Твої гріхи таким, як ти, шкодують.