Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

погубитель

Погубитель, -ля, м. Погубитель, губитель. Тут лежить копитан, погубитель її. Кв.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 236.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГУБИТЕЛЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГУБИТЕЛЬ"
Вибутиляти, -ляю, -єш, гл. Дать толстый трубчатый стебель (о лукѣ). Цибуля вибутиляла. Мнж. 177.
Віщий, -а, -е. Вѣщій. Зроби мене віщим, зроблю тебе багатим. Ном. № 5821. коб я віщий такому! Если бы и ото впередъ зналъ! Если бы я это предвидѣлъ. Вх. Зн. 8.
Володіння, -ня, с. Владѣніе.
Втора, -ри, ж. Басовая струна въ торбанѣ. КС. 1892. ІІІ. 383.
Калабуха, -хи, ж. = калабаня. Желех.
Китаєвий, -а, -е. Изъ китайки. Жупан китаєвий. Гол. Жупан на йому синій і китаєва юпка. Кв. І. 9. Китаєві штани. О. 1862. IX. 68.
Козулька, -ки, ж. 1) Ум. отъ козуля. 2) Раст. Gentiana germanica. Лв. 99.
Куропіння, -ня, с. Пѣніе пѣтуховъ. Учора я довго сиділа, аж до куропіння сидиш, все ждала, та ні, — не діждала. Сніп. 224.
Осоромити, -млю, -миш, гл. Осрамить. Щоб тебе побив несвітський сором, як ти нас осоромив. Ном. № 3664.
Покликати, -чу, -чеш, гл. Позвать. Ото він пішов покликав людей і посходились. Рудч. Ск. І. 92.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГУБИТЕЛЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.