Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

погукати

Погукати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Покричать. Ой піду я, гукаючи, горобчика шукаючи, буду в жалю погукати, горобчика проклинати. Чуб. V. 273. 2) Громко позвать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 236.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГУКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГУКАТИ"
Беговатий, -а, -е. Ворчливый, сварливый, грубый. Вх. Зн. 2.
Безбокий, -а, -е. Не имѣющій бока. Пройди лишень, Іване, по хаті — чи не кривий да не горбатий, чи не сліпий да не безбокий. Чуб. IV. 60.
Відбігати 1, -гаю, -єш, гл. 1) Отбѣгать. Я вже своє відбігав, — біжи но ще ти: то чи не відбігаєш ніг. 2) О коровѣ: окончить случку.
Ґарґа́ла, -ли, ж. 1) = Ґарґало. Вх. Лем. 407. 2) Кружка. Вх. Уг. 235.
Залиши́ти, -ся. Cм. залишати, -ся.
Коштовність, -ности, ж. 1) Цѣнность. Желех. 2) Драгоцѣнность.
Міше́чок, -чка, м. Ум. отъ мішо́к.
Моско́вський, -а, -е. 1) Великорусскій. 2) Солдатскій. Дівчино ягодо! Який у тебе кришталь під носом — як московський патрон. Ном. пеня моско́вська. Безпричинная придирка; человѣкъ безъ причины и сильно придирающійся.
Нагної́ти, -ною́, -ї́ш, гл. Унавозить.
Повинорювати, -рюю, -єш, гл. Выискать (во множ.). Та тут хоч печериці і єсть, так за бісовою дітворою не вбачиш їх: як де нагибають, так і повиморюють. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГУКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.