Виґвинтити, -чу, -тиш, гл. Вывинтить.
Виріжок, -жку, м.
1) Часть чего-либо, выдающаяся угломъ.
2) Конецъ поселка. А що то за хижка там на виріжку?
Крій пред. = край. Ой там моя хаточка крій води.
Переліжка, -ки, ж. Короткія трубочки изъ спирально свернутой проволоки или жести, — при составленіи ожерелья изъ монетъ, крестовъ нанизываются послѣ каждой монеты, креста, что бы эти послѣдніе не сбивались въ кучу.
Плишка, -ки, ж. = плиска в).
Повиростати, -та́ємо, -єте, гл. Вырасти (о многихъ). Ой не журися, нене, ти тепереньки нами, ми повиростаєм та й розійдемось сами. Повиростали вони — усіх уже женить пора.
Полуничний, полуни́шний, -а, -е. Клубничный.
Потурнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Погнаться. А він як потурнеться за мною! я навтіки.
Урікати, -каю, -єш, сов. в. уректи, -речу, -чеш и урікнути, -кну, -неш, гл.
1) Укорять, укорить. Ніхто мене ні в чім не урікне.
2) Сглаживать, сглазить (человѣка). Казали, що дитина їсть багато, аж бач і врекли: воно й їсти перестало. Врече тебе й косу твою. Той нашу бджолу урече. Щоб не врекли вражі люде моєї краси.
Чморкати, -каю, -єш, гл. = чв'якати 2. Їдеш по багні, а вода чморкає.
