Блошня, -ні, ж. соб. Блохи.
Владика, -ки, м.
1) Владыка. Своя рука — владика. І не верстовії, а вольнії, широкії скрізь шляхи святії простелються і не знайдуть шляхів тих владики. А раби тими шляхами позіходяться докупи.
2) Архіерей, владыка. Борода як у владики, а сумління як у шибеника.
Ґонта́рь и гонта́рь, -ря́, м. Кровельщикъ, покрывающій крыши гонтомъ.
Жада́тися, -дає́ться, гл. безл. Желаться. Сумно мені було і перемовити щире слово жадалось.
Мо́рщити, -щу, -щиш, гл. Морщить, сморщивать. Морщив своє молоде лице. Морщив чоло. морщити постоли. Дѣлать башмаки (постоли, моршні) изъ цѣльнаго куска кожи.
Переклопотатися, -чу́ся, -чешся, гл.
1) Перестать хлопотать, заботиться.
2) Истомиться хлопотами, заботами.
Повтиратися, -раємося, -єтеся, гл. Утереться (о многихъ). Вони швидче повтирались, буцім то і не плакали.
Розмир, -ру, м. Разрывъ дружескихъ, мирныхъ отношеній, война. Адже ми розмир утвердили! Ми з турком поб'ємось одні. Турчин піднявся, стався розмир; почали викликати козацтво. Вона того Кабицю ще в Самарі перед розмиром полюбила.
Тринпіль, -ля
Упаслий, -а, -е. Легко откармливаемый. Ці свині, кажуть, ніби-то впаслі.
