Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

парубоцький

Парубоцький, парубо́чий, -а, -е. Свойственный, принадлежащій парню, юношѣ. Годину урве собі на гуляння парубоцьке. МВ. ІІ. 11. Парубочі голоси обзивались піснею десь далеко за ставком. Левиц. Пов. 108.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 98.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПАРУБОЦЬКИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПАРУБОЦЬКИЙ"
Білаш, -ша, м. Бѣлый хлѣбъ, (у нищихъ). Чорниш у комиш, білаш у кармаш. Ном. № 4643.
Карватка, -ки, ж. = кавратка. Повна карватка ще торішньої дулівки. Кв. Старий, дуже вже старий! Як візьме в руки карватку, шоб напиться води, то і в руках не здоліє держать. Лохвиц. у. Слов. Д. Эварн.
Карлючити, -чу, -чиш, гл. Кривить, искривлять.
Ольшина, -ни, ж. = вільшина. Дівчина з ольшини виходить. Чуб. V. 347.
Параліж, -жа, паралюш, -ша, м. Параличъ. Чуб. І. 35.
Позв'язувати, -зую, -єш, гл. Связать (во множествѣ).
Порозбірати, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и розібрати, но во множествѣ.
Стеменний, -а, -е. Совершенно похожій. точь-въ-точь. І очі чогось заплющує, і з місця зривається, — от стеменний кіт. МВ. (О. 1862. III. 39).
Тербичити, -чу, -чиш, гл. Надѣвать на себя. Як прийде вербич, три кожухи на себе тербич. Ном. № 426.
Фиґель, -ґля, м. 1) Завитокъ; архитектурное, украшеніе. Желех. 2) Штука, фокусъ. Ютурна фиглі їм робила: тпаками кібця затровила і заєць вовка покусав. Котл. Ен. VI. 70.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПАРУБОЦЬКИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.