Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

парахвіянин

Парахвіянин, -на, м. Прихожанинъ. Дяк собі читає, а парахвіяне, як звичайно, тим часом куняють. Кв.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 96.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПАРАХВІЯНИН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПАРАХВІЯНИН"
Арґа́т, -та, м. 1) Работникъ, наемникъ. Пот. III. 15. 2) Рабочій на запорожскихъ рыбныхъ ловляхъ, большею частью бездомный бродяга. Рудч. Ч. ІІ. 245, отчего — 3) Бездомный бродяга. Желех.
Вовцюган, -на, м. = вовцюга. Желех.
Гейку меж. Призывный возгласъ. Тетяно! чи не знаєш, гейку, де зсипано просо?
Граби́льно, -на, с. Ручка въ грабляхъ. Васильк. у.
Діди́ще, -ща, м. Ув. отъ дід.
Зміїв, -ва, -ве Принадлежащій змѣю. Недалеко од змієвого логва. Грин. ІІ. 235.
Під'юджувати, -джую, -єш, сов. в. під'ю́дити, -джу, -диш, гл. Подстрекать, подстрекнуть къ чему, подбить. Желех. Cм. юдити.
Саляник, -ка, м. Майскій шукъ, Melolontha vulgaris. Вх. Пч. II. 27.
Степір, -ра, м. Отростокъ показавшихся изъ земли растеній (лука, хлѣбныхъ злаковъ). Н. Вол. у.
Ціпило, -ла, с. ціпи́льна, -ни, ж., ціпи́льно, -на, с. Рукоятка цѣпа. Мнж. 108. Одпустив бич од ціпилна. Ном. № 880. Kolb. І. 64. Ціпилна кислицева, а ув'язь залізна; як попарить мужик ціпом, аж шкура облізла. Грин. ІІІ. 674. Ум. ціпи́льничко.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПАРАХВІЯНИН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.