Відтикати Ii, -каю, -єш, сов. в. відтикати, -тичу, -чеш, гл. 1) Обдергивать, обдернуть. Відтич спідницю, бо ходиш підтикана як чапля. 2) — копи. Отмѣчать копны, втыкая въ нихъ палки?
Гол, -ла, -ле Краткая форма отъ голий.
Да́чка, -ки, ж. Денежный сборъ, податной сборъ.
Жбух! меж. обозначающее вливаніе чего-либо сразу въ большомъ количествѣ.
Закопи́лювати, -люю, -єш, сов. в. закопи́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Приподнимать, приподнять кверху, заворачивать, заворотить, отворотить (кверху). Вітер закопилив очерет на стрісі. 2) закопилити губу. Надуться, разсердиться; заважничать. Хоче б то всміхнутись, та здержується, щоб невістка не закопилила губи.
Кабанячий, -а, -е. Кабаній. Бийте його, кабанячу тушу.
Потріщати, -щу́, -щи́ш, гл. Потрещать.
Продзьобати, -ба́ю, -єш, гл. Проклевать.
Стрепенутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Встряхнуться, встрепенуться. Як віз підскочив, а воно стрепенулось та й розбилось. Серце боязливе стрепенеться як рибонька.
Туж нар. 1) Слѣдомъ. А собака туж за ним. 2) Вотъ-вотъ. Аж тут і на дворі туж-туж уже світає.
