Вицмоктати, -кчу, -чеш, гл. = висмоктати.
Герой, -роя, м. Герой. Перед його очима басували гетьманські коні, а на конях сиділи гетьмани-герої. Вони себе героями явили. Калімері зовсім не нагадував героїв Іліяди.
Жи́чка I, -ки, ж. 1) Красная шерстяная нитка, нитка гаруса. Побачивши первий цвіт на огірках, або на гарбузах, перев'язують червоною жичкою, з пояса висмикнутою. 2) Шерстяная или гарусная тесемка, ленточка. Ум. жи́чечка.
Качористий, -а, -е. . качористі вилочки Названіе особаго рода вышиванья въ Галиціи.
Ожог, о́жуг, -га, м. Палка для переворачиванья углей или горящей соломы (вмѣсто качерги). Ні Богові свічка, ні чортові ожог. Ум. ожожок. Прийшов жид по довжок, бере з хати ожожок.
Повчіплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Вцѣпиться (о многихъ). Дітвора йому в тли повчіплювалась.
Пожидитися, -джуся, -дишся, гл. = пожидовіти.
Розмай, -маю, м. Основное значеніе: что-либо развѣвающееся, поэтому розмай — эпитетъ лѣса: Ой гаю мій, гаю, великий розмаю, як я впущу голубочку, вже ж і не спіймаю. Также тотъ, который развѣваетъ, разбрасываетъ въ стороны; поэтому въ свадебной пѣснѣ брать невѣсты, расплетающій ей косу, называется: розмай-коса. Ой глянь, дівчино, крізь колач, карими очима та й заплач, бо іде твій розмай-коса, загуби-краса. розмай, розмай-зілля — растеніе, о которомъ поется въ пѣсняхъ, повидимому то-же, что и тирлич (когда его варять, то это заставляетъ милаго прилетѣть), а быть можетъ ото и не имя опредѣленнаго растенія, а названіе волшебнаго зелья, имѣющаго извѣстную чудодѣйственную силу. Біжи, дівко, до гаю, шукай корінь розмаю. Ще до гаю не дійшла, розмай-зіллячко знайшла... «Кипи, кипи, корінець, поки прийде молодець!» Ще корінець не вкипів, вже молодець прилетів.
Сіножатка, -ки, ж. = сіножать. Куплю тобі хатку, іще й сіножатку.
Там нар.
1) Тамъ. Там добре, де нас нема.
2) Туда. Де їдять, там пхайся.
3) Тогда, въ такомъ случаѣ. Ой там то тяжко, ой там то гірко, як хто кого невірно любить. Ум. таменька, таменьки, тамечка, тамечки, тамка, та́мки, тамкива.
