Вівця, -ці, ж.
1) Овца. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Вівцю стрижуть, а друга дивиться.
2) мн. Родъ дѣтской игры. Ум. овечка, овеченька, овечечка. Женуть вола із діброви, овеченьки з поля.
Палка, -ки, ж.
1) Палка. Варувався кия, та палкою дістав.
2) Шишка (на болотныхъ растеніяхъ).
3) Стебель безъ колоса. Ум. палочка.
Повставати II, -таю́, -єш, сов. в. повстати, -стану, -неш, гл. 1) Возставать, возстать, возмутиться. При Хмельницькому одностайне за Вкраїну повстали. 2) Подниматься, подняться. Над зеленими ярами повстав легесенький туман. Галас повстане. 3) Возникать, возникнуть. Те, що повстало з самого життя народнього.
Подзеленькати, -каю, -єш, гл. Позвякать, позвенѣть; позвонить.
Покукурікати, -каю, -єш, гл. Покукарекать.
Прянути, -ну, -неш, гл. Бросить, кинуть. Вона прянула мене на землю і била ногами.
Сіяти, -сію, -єш, гл. Сѣять. Козаченько пшениченьку сіє. Тяжко сіяти, коли ніщо орати. — во́ду. Кропить водой.
Фоса, -си, ж. Ровъ, канава, яма. Коло млина, млина вода фосу ріже. Ой од Хведя до Антона прорізана фоса. Ой у лісі під горіхом викопана фоса.
Цюкнути, -кну, -неш, гл. Одн. в. отъ цюкати. Слегка рубнуть топоромъ. Підійшов до дерева, цюкнув сокирою....
Шина, -ни, ж. 1) Шина, оковка. Шини на колесах. 2) Рельса.
