Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кленок

Кленок, -нка, м. Ум. отъ клен.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 250.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЕНОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЕНОК"
Бараняточко, -ка, с. Ум. отъ бараня.
Вартовик, -ка, м. = вартівник. Левч. 157.
Обсіч нар. Сразу, вдругъ. А вони до неї обсіч: хто зробив та й хто. Уман. у.
Пакіл, -кола, м. Колышекъ, колъ. Вас. 147. Пакіл щось у житі забило, як орало чи що, — так я оце й косу зломив. Кобел. у.
Підточини, -чин, ж. мн. Самое мелкое зерно, просѣявшееся сквозь решето.
Плешня, -ні, ж. = плішня. Сим. 147.
Поперекривати, -ва́ю, -єш, гл. Перекрыть наново (во множествѣ).
Скарати, -ра́ю, -єш, гл. Покарать, наказать. Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чуб. V. 57. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ном. № 2293. Ой мати моя старая, нащо ти мене скарала? Мет. 263.
Тоголітній, -я, -є. Прошлаго лѣта.
Устой нар. Стоймя. Огорожен дошками встой.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЕНОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.