Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пиндючити

Пиндючити, -чу, -чиш, гл. Надувать; выпячивать. Ми попіласті всі, а він один між нас своє пиндючить пір'я біле. Греб. 362. (Пані) пиндючили якіїсь бочки, мостили в пазусі платочки. Котл. Ен.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 151.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПИНДЮЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПИНДЮЧИТИ"
Безглуздіти, -дію, -єш, гл. Глупѣть, дурѣть. Що-разу він усе безглуздіє.
Зільни́ця, -ці, ж. = жлукто. Камен. у.
Кіс, коса, м. Дроздъ черный, Turdus morula. Желех. кіс гривкастий. Дроздъ ошейниковый, Turdus torquatus. Вх. Лем. 424.
Мацу́н, -на, м. Любящій щупать.
На́дбанок, -нку, м. Все благопріобрѣтенное, нажитое.
Поборгувати, -гую, -єш, гл. Дать въ долгъ. Ще арендар поміркує, нам горівки поборгує. Чуб. V. 1094.
Попідгризати, -за́ю, -єш, гл. Подъѣсть, подгрызть. Щось капусту попідгризало, — невже миші так укинулися, що й по городах єсть? Славяносерб. у.
Роздавити, -ся. Cм. роздавлювати, -ся.
Уштопорити, -рю, -риш, гл.кого. Встрѣчено только въ разсказѣ задунайскаго запорожца въ значеніи: поймать, подстеречь и схватить. Липоване дозналися, та його (винного) й уштопорили. Баба була у них волшебниця.... то ото вона та другі липованські баби його й уштопорили — чи вони його заманили, чи як піймали.... КС. 1883. І. 57.
Шутка I, -ки, ж. 1) Шутка. Шутки, шутки, а хвіст на бік. Ном. № 12658. 2) мн. пустяки. У вас, шутки бураки, а в нас їдять. Ном. № 12655. Ум. шуточка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПИНДЮЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.