Або́, сз. 1) Или. Нехай це зробить він, або хто инший. Не так пани, як підпанки, або: поки сонце зійде, то роса очі виїсть. 2) Развѣ, нешто. Або я знаю? Або ж і не жаль? 3) Або — або. Или — или, либо — либо. Або пан, або пропав. Або тобі, або мені та на світі не жити, або нашому розлушнику головою наложити. 4) Або́-що. Что-ли. Ходи вже, або-що! Пораюсь там коло печі, або-що, а він: «Чого це так довго, Парасю?» 5) Або́ що́? Развѣ что? А почему? Не йди до корчми! — Або що? от і піду!
Бі, сокращ. біг, употребл. въ сложныхъ словахъ: помагай-бі. Помогай Богъ! спаси-бі! Спасибо! дасть-бі! Богъ дастъ. дале-бі! про-бі!
Гарчання, -ня, с.
1) Ворчаніе (о собакѣ).
2) = гарикання.
Ді́вчи́на, -ни, ж. 1) Дѣвица, дѣвушка, дѣвочка. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Дівчино моя зарученая, чого ж ти така засмученая? Погуляла дівчиною років зо три. 2) Также: Кра́сна ді́вчина. Названіе дѣвушки, стоящей около матері въ игрѣ въ ворона. 3) Ді́вчина з ві́драми. Одно изъ созвѣздій. Ум. Ді́вчинка, дівчи́нонька, дівчи́ненька. Ой у полі криниченька, — орли воду п'ють, а вже ж мою да дівчинку до шлюбу ведуть. Кохав козак дівчиноньку, як батько дитину. мн. ч. не имѣетъ, а въ необходимыхъ случаяхъ употребляется мн. ч. отъ дівча: дівча́та (Cм. Дівча).
Скитник, -ка, м. Скитникъ. Колись, кажуть, скитники були такі, що спасались.
Скорохвацький, -а, -е. Спѣшный, быстрый. Проміж таким скорохвацьким ділом ще вспів і трейчи кахикнути.
Сотворити Cм. сотворити.
Унада, -ди, ж. Повадка, привычка.
Усинобожити, -жу, -жиш, гл. = усамобожити?
Хиль! меж., выражающее быстрое наклоненіе. Черк чарочку з тарілки, хиль, та й випила.
