Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віддіжурити

Віддіжурити, -рю, -риш, гл. Заморить работой. Мабуть добре Карпа на панщині віддіжурили, що на улиці нема. Васильк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 211.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДДІЖУРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДДІЖУРИТИ"
Безкоровайчук, -ка, м. = безкоровайний 3. Ном. № 8832.
Випечатати, -таю, -єш, гл. Отпечатать.
Вош и воша, -ші, ж. Вошь. Держись, як воша кожуха. Ном.
Кметський, -а, -е. Крестьянскій, принадлежащій кме́теві. На кмітським сином кметицьов бути. Гол. IV. 77.
Лісови́на, -ни, ж. Лѣсное дерево. Камен. у.
Мнякота́ Cм. м'якота.
Обачити, -чу, -чиш, гл. 1) Увидѣть. Та скажи мі, чи обачу миленького очі. Гол. 769. 2) Замѣтить. М'я з другою в любві обачила. Чуб. V. 376.
Описати Cм. описувати.
Проповідник, -ка, м. Проповѣдникъ. К. Кр. 27.
Хмельнищина, -ни, ж. Эпоха Б. Хмельницкаго. ЗОЮР. І. 97.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДДІЖУРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.