Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віддіжурити

Віддіжурити, -рю, -риш, гл. Заморить работой. Мабуть добре Карпа на панщині віддіжурили, що на улиці нема. Васильк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 211.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДДІЖУРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДДІЖУРИТИ"
Дж! меж., выражающее звукъ отъ взмахиванія розгой, хлыстомъ.
Джеджу́литися, -люся, -лишся, гл. Кокетничать, хорошиться.
Незичливо нар. Недоброжелательно.
Перегучати, -чу́, -чи́ш, гл. Перестать издавать звукъ.
Підправити Cм. підправляти.
Попідбірати, -ра́ю, -єш, гл. Подобрать (во множествѣ).
Поплісок, -ска, м. Родъ большой лужи, оставшейся послѣ половодья или большого дождя на мѣстѣ покрытомъ травой. Там гарно полотна слати у поплісках. Черниг. у.
Прищепити, -ся. Cм. прищеплювати, -ся.
Спокусник, -ка, м. Искуситель. Єв. Мт. IV. 3.
Хвиль, -ля, м. 1) Валетъ въ картахъ. 2) Названіе игры въ карты и козырной дамы въ той же игрѣ. КС. 1887. VI. 365.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДДІЖУРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.