Дзюри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Течь тонкой струей. Кров дзюрить, булькотить з спини. Так за шию й дзюрить.
Ди́хати, -хаю, -єш а также: ди́шу, ди́шеш, гл. 1) Дышать. Гадина в його словах дихає. Мовчи та диш! Над ним воли своїм духом дихали. Горе ж мені на чужині, — аж мій дух не дише. Важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Злобствовать, имѣть непріязненныя чувства къ кому либо. Важким духом дише. Міщане вже давно на городове козацтво да на старшину важким духом дихали. 2) Вѣять. Ой у полі вітер дише, билину колише.
Достри́бувати, -бую, -єш, гл. 1) сов. в. достриба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Допрыгивать, допрыгать до чего либо. 2) сов. в. дострибну́ти, -бну́, -не́ш. Допрыгивать, допрыгнуть до чего либо.
Зажарітися, -ріюся, -єшся, гл.
1) Заалѣть.
2) Сдѣлаться яркимъ. По дощові як ся зажиріла озимина.
Згрі́зна нар. Грозно. Не говоріть згрізна до мене.
Луза́н, -на, м. Орѣхъ, который самъ вылущивается. Ум. лузане́ць.
Промолодикувати, -ку́ю, -єш, гл. Прожить неженатымъ. Промолодикував свій вік, не знайшов собі пари.
Смотріти, -рю́, -ри́ш, гл. = гледіти. Смотри кінця кожній справі.
Сратво, -ва, сраття, -тя, с. Процесъ испражненія.
Уплескатися, -щуся, -щешся, гл. Проболтаться. Гляди мені, чоловіче, не вплещись, як що до чого дійдеться.
