Алти́ця, -ці, ж. Ластовка, вставка подъ мышками гуцульской рубахи.
Балище, -ща, с. Степной оврагъ, узкая и длинная долина. По тих степах, по горах Дніпрових, по балищах і лугах низових живе його слава од віку до віку. Везуть у балище на водопійло. Cм. балка.
Закамені́ти, закам'яні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Окаменѣть. А всім безбожникам уста закаменіють. Закаменій ти, мій язику!
Лісови́й, -а́, -е́ 1) Лѣсной. Лісова звірина. лісові люде. По народнымъ повѣрьямъ — обросшая шерстью особая порода людей, живущая исключительно въ лѣсахъ. Cм. лісун. 2) — вого, м. Лѣсной сторожъ.
Лук, -ка, м. 1) Дуга. 2) Лукъ. Улучив, як стрілою з лука. Та вистрелив молодий козак із тугого лука. 3) Снарядъ шерстобита, которымъ онъ разбиваетъ шерсть. Части его: собственно лук (1) — деревянный брусокъ съ закругленными гранями, конецъ котораго, находящійся по правую сторону работающаго, нѣсколько тоньше; сквозь этотъ конецъ проходить клинышекъ съ выемкою, кобилка (2); къ лѣвому концу прикрѣплена четырехугольная дощечка — тарілка (3), имѣющая посрединѣ круглое отверстіе (4) и притянутая къ луку веревочкой, называемой натягач (4б); тетива этого лука называется струна (5): начинаясь у праваго конца, она проходитъ черезъ кобилку до тарілки и черезъ тарілку. Посрединѣ лука находится (6) крючекъ, за который лук прикрѣпленъ къ чаплії́ (7), состоящей изъ деревяннаго брусочка съ веревочками съ обоихъ концовъ: къ нижней веревочкѣ прикрѣпленъ лук, а верхняя привязана къ гвоздю въ стѣнѣ. Особымъ снарядомъ шляхуном (Cм.) работникъ дергаетъ за струну, лежащую во время работы на шерсти, которая отъ движенія струны и разбивается.
Няньо, -ня, м. Отецъ.
Почовгати, -гаю, -єш, гл. Пошаркать, потереть (ногами).
Хаптурницький, -а, -е. Принадлежащій, свойственный халтурнику.
Черідка, -ки, ж.
1) Ум. отъ череда.
2) Свиное стадо. Ніхто з людей не бачив, шоб свині увечері вертались додому з черідки не біжучи.
Чухнути, -ну, -неш, гл. Попасть.