Воліти, -лію, -єш, гл.
1) Желать, хотѣть. Сього року бездольного та і сеї зіми воліла-сь мя закопати до сирої землі.
2) Предпочитать. Волію все пострадати, тебе звідти викупляти, ніж маю тя в неволенні поминати. Воліла-сь мя, мати, в болото веречи, ніж мня мали цісарські вояки стеречи. Волів бим ся не родити, та й того не знати, як мя тяжко в нещастію породила мати.
Гандель, гандлювання, гендлювати и пр = гендель и пр.
Ди́би, -бів, ж. мн. 1) Ходули. 2) Колодки, деревянныя бревна съ отверстіями внутри, куда вкладываются ноги арестантовъ. Забили їх у диби. Будем літо літувати в Станікові на риночку, в тяжких дибах, в зелізочку. Ум. Ди́бки, диби́ці, ди́бці. Ой дубові дибки, залізні кайдани! по степах ви, по комишах наших розганяли. Ой на нот диби, на руки дибиці, — оце тобі, вражий сину, славні молодиці.
Забала́кати, -ся. Cм. забалакувати, -ся.
Замоли́ти Cм. замолювати.
Намина́чка, -ки, ж. Потасовка.
Напастува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Нападать, задѣвать, зацѣплять. Не напастуй, не напастуй, суча дочко.
Самопас II, -са, м. Пасущій санъ свой скотъ, а не въ общественномъ стадѣ. Ми самопаси, бо кожен у нас сам свої коні пасе.
Серпуха, -хи, ж. Раст. Serratula tinctoria L.
Упірний, -а, -е. = упертий. Упірна коза вовку користь.
