Ди́би, -бів, ж. мн. 1) Ходули. 2) Колодки, деревянныя бревна съ отверстіями внутри, куда вкладываются ноги арестантовъ. Забили їх у диби. Будем літо літувати в Станікові на риночку, в тяжких дибах, в зелізочку. Ум. Ди́бки, диби́ці, ди́бці. Ой дубові дибки, залізні кайдани! по степах ви, по комишах наших розганяли. Ой на нот диби, на руки дибиці, — оце тобі, вражий сину, славні молодиці.
Зневажливо нар. Неуважительно, пренебрежительно.
Капустина, -ни, ж. Одинъ кочень капусты, одинъ листокъ капусты.
Лебедо, -да, с. = лебідь? Въ пѣснѣ, поющейся при игрѣ въ шума: Сиди, сиди, ящуре, та ладо моє! Май собі дівчину, лебедо моє.
Лу́жити, -жу, -жиш, гл. Мыть въ щелокѣ, бучить. Лужити тра нитки.
Неприхильність, -ности, ж. Нерасположенность, неблагосклонность; непріязненность.
Пересісти Cм. пересідати.
Санний, -а, -е. Санный. Санна їзда — ангельська їзда, але дідчий виворіт.
Ченшовий, -а́, -е́ и пр. Cм. чиншовий и пр.
Шруб, -ба, ж. Винтъ. О человѣкѣ: як на шрубах ходить — живой, подвижной, проворный. Ум. шрубо́к.
