А́ндека = (он де), нар. Вонъ, вонъ тамъ.
Береговий, -а, -е. 1) Береговой. Береговий вітер, т. е. дующій съ берега. 2) Прибрежный. Хиба у нас береговий огород, що і досі б мокро було. 3) Употребл. какъ сущ. въ значеніи — береговой надзиратель. Ходім до берегового — він нас розсудить.
Бурса, -си, ж.
1) Низшее духовное училище, бурса.
2) Стадо, куча (животныхъ). Бурса гусей. Від Різдва до Водохрища вовки бурсами бігають, лютують.
3) Толпа, гурьба, группа, партія. Бурса йде якихсь харцизяк. Чимала бурса косарів пішла, — чи не на Дін. Аж он одна бурса ходе по житах, а ото друга — жита оглядають. За панів було як повтікають хлопці од некруцтва у ліс та зберуться у бурсу, то вже ж їх тоді ніхто не візьме.
Запоти́лишник, -ка, м. Подзатыльникъ.
Змережувати, -жую, -єш, сов. в. змережити, -жу, -жиш, гл.
1) Испещрять, испещрить узорами и пр. Тонесеньку хустку сріблом мережиш; та як змережила, сльозами зросила.
2) Расшивать, расшить мере́жками.
3) Соединять, соединить мере́жкою двѣ части рубашки, два куска ткани.
Мерша́виця, -ці, ж. Мертвоядъ, Silpha.
Повичісувати, -сую, -єш, гл. Вычесать (многихъ). Дітям голови позмивала, повичісувала. Головки помиті і повичісувані.
Поникати II, -ка́ю, -єш, сов. в. поникнути, -ну, -неш, гл. Поникать, поникнуть, склониться. Бабуся старенька-старесенька, аж до землі поникає. Поникли голови козачі неначе стоптана трава.
Простояти, -тою, -їш, гл. 1) Простоять. Довгенько таки простояли наші сіроми коло перевозу. Я ж з твоїм сином не одну нічку простояла. 2) Причинить вредъ или порчу стояніемъ. Мій тобі коничок стайні не простоїть, моя тобі зброя кілочка не вломить.
Спаскудити, -джу, -диш, гл. Изгадить, испакостить. Старий стару хвале, що добрий борщ варе, а молодий свою гудить: що не зваре, то спаскудить.